Структура патології щитоподібної залози у вагітних жінок з вродженою та спадковою патологією плода.
Актуальність теми. Публікації останніх років свідчать про провідну роль щитоподібної залози в процесах розвитку, формування та забезпечення функціонування більшості органів та систем: в першу чергу нервової, репродуктивної, серцево-судинної, кістково-м`язевої, шлунково-кишкового тракту.

Щитоподібна залоза є практично єдиним органом, який споживає йод – необхідний компонент  синтезу тиреоїдних гормонів. Вже з самих ранніх термінів вагітності за рахунок збільшеної потреби та підвищеної ниркової екскреції знижується вміст йоду, що веде до підвищеної потреби в секреції тиреоїдних гормонів. Недостатність тиреоїдних гормонів знижує функціональні можливості щитоподібної залози і призводить до компенсаторного збільшення її розмірів, тобто формування зобу.

Функціональні зміни ЩЗ можуть призводити до розвитку асимптоматичної, чи навіть явної гіпотироксинемії, яка пов`язана з цілим спектром патологічних станів перинатального періоду. Загострення аутоімунних захворювань щитоподібної залози, які виникають під час вагітності можуть обумовлювати її патологічний перебіг. При тиреотоксикозі завжди існує ризик викидня, низької маси тіла плода, виникнення вад розвитку плода.

Отже, патологічна функція ЩЗ вагітної жінки може призводити до порушення формування не тільки церебральних структур, але і інших органів і систем у плода, що впливає на розвиток вродженої патології та ініціює виникнення спадкової патології плода. Однак, вирішення таких питань залишаються дискутабельними і відкритими.

Мета дослідження: оцінка стану щитоподібної залози у вагітних жінок з вродженою та спадковою патологією у плода.

Матеріали і методи. Нами проведено ультразвукове обстеження щитоподібної залози у 218 вагітних жінок з пренатально діагностованою вродженою та спадковою патологією плода в терміни від 10 до 28 тижнів. Дослідження проводилось на ультразвуковому апараті фірми Philips – Envisor – США, з застосуванням  лінійного трансдюсера L – 12, 3  та кольорового допплерівського картування.

Результати та обговорення. При обстеженні 218 плодів в динаміці пренатально виявлена вроджена та спадкова патологія плода. Ультразвукові ознаки патології щитоподібної залози було діагностовано у 144 (66%) вагітних. У 74 (34%) вагітних з діагностованою вродженою та спадковою патологією плода були виявлені ознаки гіперплазії, тобто збільшення розмірів ЩЗ без зміни ехоструктури паренхими ЩЗ, або взагалі не визначено змін ЩЗ, котрі розцінювались, як варіант норми.

Групу захворювань щитоподібної залози склали: дифузно-токсичний зоб, вузловий зоб, змішана форма зобу, аутоімунний тиреоідит, які діагностувались у такій прогресії: аутоімунний тиреоідит у 59 (41%) вагітних,  дифузно-токсичний зоб у 39 (27%) вагітних, вузловий зоб визначався у 27 (18,8%) вагітних, змішана форма зоба у таких вагітних спостерігалась у 18 (12,5%) випадків. Патологічний стан ЩЗ оцінювався також за результатами зібраного анамнезу, та клінічної симптоматики.

Ультразвукова діагностика аутоімунного тиреоідиту характеризувалась у вигляді мілких або масивних ділянок з нерівномірним зниженням ехогенності, які займали більшу частину долі. На тлі такої зміненої ехоструктури визначались гіперехогенні ділянки у вигляді мілких включень або гіперехогенних тяжів, котрі візуально розділяли паренхиму долі ЩЗ. Сумарний об`єм визначався за методом Вrunn. який відповідав нормативним значенням для жінок даного віку, або був збільшений до І-ІІ клінічної степені.

Так, найбільшу кількість вагітних з ультразвуковими ознаками аутоімунного тиреоідиту склали ВВР сечової системи плода – 17(11,8%) випадків. Друге місце посіли ВВС плода – 11 (39,3%), на третьому місці були ВВР ЦНС, які спостерігались у 9 (6,2%) вагітних, на четвертому місці – вагітні з МВВР плода, котрі були зафіксовані у 7 (4,8%) випадках. В меншій кількості аутоімунний тиреоідит було визначено – у 3 ( 2,1%) вагітних з ВВР обличчя плода, у 2 (1,4%)  вагітних з ВВР діафрагми плода, та по 1 (0,7%) випадку у вагітної з спадковим захворюванням кісткової системи плода, у вагітної з пухлиною плода, у вагітної з ВВР ШКТ плода. Значну кількість жінок з АІТ склали вагітні з хромосомною патологією у плода, що становила 8 (5,6%) випадків.

Ультразвукова картина, яка свідчила на користь дифузно-токсичного зобу характеризувалась в першу чергу збільшенням об`єму залози, який не перевищував І-ІІ клінічної степені збільшення, зниженням ехогенності та помірною або значною неоднорідністю ехоструктури  паренхими залози, а також розширенням судин паренхими та підвищеним кровообігом, які свідчили про морфологічні зміни в структурі ЩЗ – лімфоїдну інфільтрацію та проліферацію сполучної тканини.

Дифузно-токсичний зоб спостерігався у 7 (4,8 %) вагітних з ВВР сечової системи плода, у 6 (4,2  %) вагітних з ВВС, по 5 (3,5 %) випадків у вагітних з ВВР ЦНС плода та у вагітних з МВВР плода, по 2 (1,4 %) випадки у вагітних з ВВР передньої черевної стінки плода, у вагітних з спадковими захворюваннями скелету плода, та у вагітних з пухлинами у плода. Дифузно-токсичний зоб визначався по 1 (0,7 %) випадку у вагітних жінок з ВВР діафрагми плода, з ВВР шиї у плода та з АГС.  У вагітних жінок з хромосомною патологією плода ДТЗ визначався у 7 (4,8%) випадках.

Діагностика вузлового зобу здійснювалась на основі виявлення одного чи декількох утворень правильної форми з чіткою та рівною (гідрофільною) межею у вигляді ехонегативного ободка на тлі незміненої ехогенності тканини залози. При застосуванні кольорового картування визначався незначний капсулярний кровообіг.

Так, дана патологія зустрічалась у 8 (5,6 %) вагітних з ВВС плода, у 4 (2,8 %) вагітних з ВВР ЦНС плода, у 3 (2,1 %) вагітних з ВВР сечової системи, по 2 (1,4 %) випадки у вагітних з МВВР плода, у вагітних з ВВР передньої черевної стінки плода, та по 1 (0,7 %) випадку у вагітних жінок з ВВР діафрагми у плода, з ВВР обличчя плода, з спадковими захворюваннями скелету плода, з ВВР ШКТ плода, з ВВР легень плода і з АГС плода. У вагітних з хромосомною патологією плода вузловий зоб реєструвався у 2 (1,4%) випадках (при синдромі Дауна, та при синдромі Едвардса.

Діагностована змішана форма зобу у вагітних з аномаліями у плода склала найменшу групу патології щитоподібної залози – 18 (12,5%) вагітних з вродженою та спадковою патологією плода. Так були відмічені ознаки змішаної форми зобу по 4 (2,8%) випадки у вагітних жінок з ВВР ЦНС плода, у вагітних з ВВР сечової системи плода, у вагітних з МВВР плода, у 3 ( 2,1%) вагітних з ВВС плода, у 1(0,7%) випадку у вагітної з ВВР ШКТ. У вагітних з хромосомними захворюваннями плода  змішана форма зобу визначалась у 2 (1,4%) випадках (при синдромі Дауна).

Аналіз патології щитоподібної залози показав, що у 85 (59%) вагітних з вродженою та спадковою патологією плода дані захворювання спостерігалась у другій половині ІІ триместру (22-28 тиж.), у 53 (36,8%) вагітних – в першій половині ІІ триместру (14-20 тиж.), і лише у 6 (4,2%) вагітних зміни в ЩЗ відмічались в І триместрі (10-13 тиж.).

ВИСНОВКИ

Дані спостереження дають підставу для подальшого вивчення кореляційних зв`язків між патологічним станом ЩЗ у вагітних і патологією плода, що дозволяє коректно підійти не тільки до обстеження плода, але й до звертання уваги на вагітну через плід, що є реальним шляхом до зниження перинатальних втрат, та своєчасної діагностики захворювань у жінок різного репродуктивного віку.

РЕЗЮМЕ
СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНЬ ПАТОЛОГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У ВАГІТНИХ ЖІНОК З ВРОДЖЕНОЮ ТА СПАДКОВОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ПЛОДА

Проведено обстеження щитоподібної залози у вагітних жінок з вродженою та спадковою патологією плода. Аналіз результатів показав кореляційний зв`язок між захворюваннями ЩЗ у вагітних та деякими вродженими вадами розвитку плода та хромосомною патологією плода. Визначення захворювань щитоподібної залози у таких груп вагітних може сприяти своєчасній профілактиці захворювань плода та діагностики стану репродуктивної функції у жінок.